Літо - чудова пора, рада йому дітвора!!!

 

Літо-найбільш сприятливий період для зміцнення здоров’я дітей, їх всебічного розвитку. Сонце, свіже повітря, цікаві рухливі ігри, оздоровчі процедури, радісна і дружня атмосфера, збагачення харчування свіжими овочами, фруктами, скорочення навчального навантаження, підвищення рухової активності та ін. справляють на дитину суттєвий оздоровлюючий вплив і є формулою доброго здоров’я і позитивного настрою малят, які відвідують ДНЗ «Вербиченька».
Літній оздоровчий період вимагає старанної підготовки всього колективу дошкільного закладу. Так як літня робота з дітьми є природним продовженням роботи, що проводиться в осінньо-зимовий і весняний періоди, тому складається окремий план заходів на літо, який обговорюється на зборах трудового колективу, групових батьківських зборах  і приймається до виконання.
В план роботи на літній період вносяться такі питання :
• Зміцнення матеріальної бази ;
• Створення умов для різноманітних ігор ( рухливих, сюжетно-рольових та ін);
• Оздоровча робота , трудове виховання дітей і ознайомлення їх з навколишнім життям і природою;
• Робота з кадрами ;
• Зміст і форми взаємозв’язку з батьками в літній період.
У підготовчий період з усіма працівниками дошкільного закладу обговорюються найважливіші питання організаційно-методичної роботи та вивчаються наступні документи :
• «Інструкції про організацію охорони життя і здоров’я дітей у дитячих дошкільних закладах і на майданчиках”
• „Про запобігання отруєнь дітей отруйними рослинами і грибами”
• „Типові правила пожежної безпеки”
• „Правила дорожнього руху”
• „Про заходи до запобігання кишечних інфекцій”
Протягом усього літнього періоду з боку завідувача дошкільним закладом та сестри медичної старшої встановлюється суворий, систематичний контроль за їх виконанням.
Педагоги груп в куточках для батьків розміщують інформацію з метою ознайомлення батьків з заходами, які намітив колектив на літній період.  

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕЖИМУ ДНЯ ТА ОЗДОРОВЧО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ

Режим дня, який відповідає віковим та індивідуальним особливостям дітей, передбачає найбільш доцільну педагогічну та гігієнічну організацію їх життя в різні сезони року.
      Щоб досягти оздоровчо-виховний ефект в літній період, план роботи на літо передбачає максимальне перебування дітей на свіжому повітрі, тривалий сон та інші види відпочинку, стійку рухову активність та систематичне збагачення дітей новими враженнями.
  Режим дня на літній період зазнає деяких змін. Зменшується кількість занять. Заняття проводяться на свіжому повітрі. Збільшується тривалість прогулянок, денного сну, оскільки влітку нічний сон дітей скорочений за рахунок більш пізнього засинання і більш раннього пробудження.
При організації всіх режимних моментів педагоги ДНЗ обов’язково дотримуються принципу поступовості, забезпечення індивідуального підходу до дітей і створення сприятливих умов для охорони їх нервової системи, формування і закріплення культурно-гігієнічних навичок.
У літній період значна увага приділяється проведенню на свіжому повітрі всіх видів фізичних вправ: ранкової гімнастики, занять, спортивних вправ, рухливих ігор, ігор з елементами спортивних ігор, фізкультурно-спортивних свят. Час у режимі дня для організовуваних вихователем та фізінструктором видів фізичних вправ (за винятком ранкової гімнастики) визначається з врахуванням кліматично-погодних умов. Місцем проведення занять  служить фізкультурно-спортивний майданчик.  Дрібні спортивні атрибути виносяться на майданчик залежно від змісту заняття.
Серйозна увага в літній час  приділяється правильній організації самостійної рухової діяльності дітей. У розпорядження дітей надаються  рухливі іграшки, фізкультурні посібники, інвентар,  м’ячі, скакалки, обручі.
               При самостійній руховій діяльності діти значною мірою самі регулюють своє фізичне навантаження, змінюючи більш інтенсивні рухи менш інтенсивними і роблячи паузи. Вихователі уважно стежать за станом дітей, здійснюючи індивідуальне керівництво їх діяльністю. Деяким пропонують відпочити, запобігаючи надмірному їх перегріванню, втомі; малорухливих – спонукають до рухів; дітям з низьким рівнем рухової активності пропонують виконувати більш складні, але доступні для них рухи, вселяючи в них упевненість у можливості досягнення результату, радіє з успіхів кожної дитини, коли потрібно, допомагає у важкий для неї момент ; бере участь у деяких іграх дітей.
  Керівництво всіма видами рухової діяльності дітей вихователь поєднує з формуванням у них морально-вольових якостей, позитивних форм взаємовідносин, розвитком мови, розумовим і естетичним вихованням.
Літні місяці дуже сприятливі для пішоходних прогулянок, екскурсій, найпростішого туризму. Корисні прогулянки по заздалегідь продуманому маршруту ( до парку, на луг, у поле і т.д. ).
Проведення літньої оздоровчої роботи передбачає розв’язання виховних завдань, що досягається організацією змістовної діяльності дітей. Сюди можна віднести посильну, систематичну працю дошкільників на свіжому повітрі. У літніх умовах вихователі ДНЗ організовують працю в природі та ручну працю на свіжому повітрі.  Це трудова діяльність дітей у квітнику, на городі, в саду тощо.  
Особливу увагу педагоги приділяють створенню умов для праці дітей старшого дошкільного з природним матеріалом ( шишки, квіти, трава, листя та ін.); залучають дітей до наведення порядку на робочому столі, протирання від пилу столів тощо.
Одним із основних видів діяльності дитини є сюжетно-рольова гра. У літніх умовах особлива увага вихователів звертається на організацію умов для ігор, систематичне педагогічне керівництво нею. Для цього на майданчики дитячого садка виносяться різноманітні іграшки, всілякий додатковий матеріал, будівельні набори та інше.

Підготовка дитини до школи (рекомендації для батьків)

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

7. прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

ПО ПІДГОТОВЦІ РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА

З чого починати? Звісно з навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.

Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.

Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.

«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).

«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.

«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.

«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.

«НАНИЖУНАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.

«УМІЛІРУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).

«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.

Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.

Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.

 

Консультація для батьків: «Психологічна готовність

дитини до навчання у школі»

«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

Готовність дитини до школизалежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологамистоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.

Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:

- мотиваційний;

- інтелектуальний;

- вольовий;

- емоційний;

- особистісний.

Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:

1) Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;

2) Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;

3) Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);

4) Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);

5) Визнає авторитет учителя.

При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання.

 

Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:

1) Обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

2) Рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.

Проводячи корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри. Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.

У проведенні психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.

 

Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:

Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.

Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.

Рівень домагань. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

 

Навички спілкування:

- Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;

- Розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).

Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.

Cпілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.

ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ.

  

У період літнього відпочинку  питанням організації харчування дітей в дошкільному закладі приділяється велика увага, оскільки раціонально побудоване харчування поряд з правильною організацією всього навколишнього середща є запорукою здоров’я, нормального росту і розвитку дитини.
  Раціональне харчування в дитячому закладі вимагає правильно складеного меню, яке повинно відбивати особливості харчування дітей влітку. Тому в садку складене меню на літньо-осінній період.  Використання овочів у їжі робить її не тільки кориснішою, а й смачнішою, а також красивішою. Для підвищення апетиту у дітей до раціону щоденно передбачені різні салати з овочів.
  Дуже важливо, щоб раціон дітей був різноманітний. Кожна страва  включається в меню не більше одного-двох разів на тиждень.  В меню передбачено правильність чергування страв протягом дня. Так, коли на сніданок діти одержують гарячу круп’яну страву, то на вечір вони отримують страву з овочів.
  Улітку в дітей підвищується потреба пиття. Для пиття  в кожній віковій групі приготовлена свіжа кип’ячена вода.  Пиття пропонується дітям під час прогулянок на ділянці, на привалі після екскурсії, після повернення з прогулянки тощо.
  Медична сестра  бере участь у складанні щоденного меню і стежить за закладкою і правильною обробкою продуктів, виходом страв, смаковими якостями їжі. Особливо старанно контролюється правильність зберігання і дотримання строків реалізації продуктів.
  Підрахунок інгредієнтів і калорійність їжі проводиться один раз на місяць за накопичувальною відомістю.
  Протягом літа адміністрацією ЗДО контролюється хід проведення виховної та оздоровчої роботи з дітьми. У вересні місяці підводяться підсумки літньої оздоровчої кампанії.
Підсумки літньої кампанії обговорюються в дошкільному закладі на педраді, зборах трудового колективу, нараді при завідувачу. На основі аналізу роботи намічається план заходів на наступний літній сезон.